електронейроміографія (мої лекції на циклі ТУ )

ЕНМГ як метод часто вирішує питання диференційної і топічної діагностики нервової системи, підбору адекватної терапії, оцінка динаміки процесу на фоні лікування, прогноз.

При цьому метод дозволяє отримати об’єктивні характеристики функції нервово-м’язового апарату з врахуванням віку хворого, патогенезу і па морфології захворювання і у цьому плані є незамінним.

Основні завдання ЕМГ:

1) оцінка стану м’язової системи;

2)аналіз функції нервового апарату;

3)виявлення змін на рівні нервово-м’язової передачі.

З врахуванням структурної організації виділяють такі рівні ураження нервово-м’язової системи, що піддаються діагностиці:

1) первинно-м’язові;

2) cинаптичні ураження;

3) невральні ураження (ураження терміналів)

4)нейрональні.

ЕНМГ дозволяє: Диференціювати аксонопатії і демієлінізуючі невропатії. В залежності від важкості і динаміки основного ураження аксональна дегенерація характеризується ознаками денервації (виникненням спонтанної активності: потенціалів фібриляцій і позитивних гострих хвиль) або реінервації (збільшенням тривалості і амплітуди потенціалу дії рухових одиниць) а також редукцією інтерференційної кривої.

Але треба врахувати, що ми досліджуємо єдину систему, єдиний організм, зміни якого відображені на різних рівнях.

За способом отримання даних і характеру дослідження в ЕНМГ виділяють наступні методики:

1) сумарна, поверхнева ЕМГ;

2) стимуляційна ЕМГ;

3) голкова ЕМГ,

4) ритмічна стимуляція і визначення надійності нервово-м’язової передачі.

5) Викликані сомато-сенсорні потенціали ВССП (Викликані когнітивні, зорові і слухові потенціали)

6) Визначення симпатичного шкірного потенціалу (діагностика стану вегетативних волокон)

7) Магнітна стимуляція