Електронейроміографія (покази до проведення, продовження)

Електроміографія – метод діагностики заснований на реєстрації і аналізі біоелектричних потенціалів м’язів і периферичних нервів.

При цьому, в залежності від мети дослідження, оцінюється як мимовільна так викликана шляхом стимуляції активність нейро-м’язового апарату.

Фізіологічною основою ЕМГ, як і інших методів функціональної діагностики являється коливання електричного потенціалу біологічних мембран, мембран м’язових волокон, аксонів, що входять в склад змішаних периферичних нервів.

Серед контингенту поступаючих у неврологічні стаціонари хворих, які потребують діагностики, хворі з ураженням периферійного нейромедіаторного апарату вертеброгенної, травматичної, судинної, інфекційно-алергічної, спадково-дегенеративної природи.

Основна мета електронейроміографії
(Ніколаєв С.Г. 2003-2007, Каманцев В.М. 2008 РАНМ Санкт-Петербург )

Виявлення рівня ураження нервово-мязового ураження

Виявлення топіки ураження

Визначення характеру ураження

Вираження степеня ураження

Встановлення динаміки патологічного процесу

Міжнародна особливість показів проведення ЕНМГ: це тільки встановлення факту ураження периферійної нервової системи, м’язової системи і характеру ураження (вторинного чи перинного, );

Отже, ЕНМГ це комплексна методика яка дозволяє вивчити функціональний стан нервово-мязевої системи.